Юрій Андрухович: «Постмодерн — це вчорашня література…»

За
лаштунками метушні не спостерігалося. Четверо хлопців із польського
гурту «Karbido» настроюють свої музичні інструменти, перекидаються
кількома словами стосовно концерту. Їхній, так би мовити, соліст Юрій
Андрухович — заклопотаний і, здається, втомлений… І все ж він
погоджується на невеличке інтерв’ю.

— Що означає назва «Самогон»? Розкажіть детальніше про цей проект.

— Назва проекту є метафоричною. Означає щось зроблене власноруч із
природної сировини, до того ж наділене небувалою духовною міцністю. До
альбому входять тексти зі збірки «Пісні для «Мертвого Півня». Свої
вірші я називав якимись англійськими фразами, цитатами, назвами фільмів
(наприклад, «Memory of Deep Purple») — всім, що пов’язане з західною
англомовною культурою. Це був, так би мовити, мій підсвідомий прийом.

Альбом складається з дев’яти композицій, вісім з яких написані польськими музиканта­ми

на мої вірші. Дев’ятим номером «Самогону» є старовинна козацька пісня «Зеленая ліщинонька».

— Ви назвали альбом «Самогон», а як ставитеся до самогону-напою?

— Відверто кажучи, я його важко сприймаю, адже свого часу довелося його
багато «сьорбнути». Під час служби в армії (на Вінниччині) ми з
солдатами бігали до сусіднього села по самогон. А виробники додавали до
цього напою карбід, аби зробити його міцнішим. Після такого самогону
наше самопочуття було не найкращим… Власне, назва гурту — «Karbido»,
назва проекту — «Самогон»: ось тому таке поєднання…

— Чула про ваш наступний музичний проект «Цинамон». Розкажіть про нього.

— Цей проект ми також робимо спільно з гуртом «Kar­bido», однак музика буде ін­­-

шою. Власне, музика цього гурту — це унікальний музично-альтернативний
сплав, музиканти, наче раптово, поєднують блюз, джаз. Якщо в альбомі
«Самогон» були зібрані неримовані вірші, то до «Цинамону» ввійдуть мої
давніші вірші з римою, з ритмом. Це будуть більш, так би мовити,
«традиційні» пісні.

— Ви співпрацювали з гуртами «Мертвий Півень», «Плач Єремії», тепер
працюєте з «Karbido»? Як бачимо, ви захопилися музичними проектами, а
коли побачимо наступну вашу книгу й про що вона буде?

— Наразі не буду ділитися своїми задумами, позаяк я ще не починав їх
якось втілювати. Звичайно, я дещо «виношую»… Хочу зазначити, що
активно займаюся перекладацькою діяльністю. Нещодавно побачив світ мій
переклад шекспірівської драми «Гамлет» і, сподіваюся, за рік вийде
переклад «Ромео і Джульєтти».

— Сучасну літературу прийнято називати «постмодерном». На вашу думку, це є правильним визначенням?

— Гадаю, що це неправильний термін. Такий термін був модним у 90-ті
роки. Вчорашню літературу називали «постмодерном», а для сьогоднішньої
критики ще не мають точного визначення. Наші літературознавці трішки
«загальмували», тому й досі послуговуються терміном «постмодернізм».

P. S. Редакція висловлює подяку організаторові гастролей Юрія
Андруховича та гурту «Karbido» Петрові Ониську за сприяння в підготовці
інтерв’ю.

РІО

admin