БРУДНІ ДУШІ НЕ ВІДМИЄШ

Брудні душі викликають просто огиду. Й їх вже нічим не відмиєш, яких би висот не сягали хімічна наука та парфюрмерна промисловість.


На такі роздуми навернули деякі публікації у закарпатській газеті мукачівського походження «Старий Замок». Причому до самих газетярів, в принципі, претензій і немає, вони годують себе і свої сім’ї. Ні хліб, ні «до хліба» без грошей не продають. А хто дає на це гроші – той і музику замовляє, себто – потрібні публікації. Потрібні, ясна річ, конкретно йому самому і в конкретно взятий політичний момент.


У часи Майдану «замкові фінансувальники» вимагали якнайширше і якнайпереконливіше писати про те, як «всіма фібрами душі» Віктор Ющенко симпатизує Юлії Тимошенко, як глибоко він її поважає і як твердо він переконаний в тому, що ніколи-ніколи між ними не буде не те що розбрату – навіть непорозумінь…


«Сьогодні ми зустрічаємо весну. Юлія Володимирівна прямо з літа весну чекала, чекала змін і знаєте, ми дочекалися… Так як в цьому залі багато жінок, я вас всіх вітаю з тим, до чого вас звала Юлія Володимирівна, і хочу подарувати їй свисток, на якому викарбуване серце…». Ці слова датовані 7 березня 2007 року. Мовив їх того дня, правда, вже не сам Віктор Андрійович, а його найближчий попліч…, ой, вибачайте, прибічник, головний канцелярист у президентській команді. Той самий, що мав нагл…, ой, знову вибачайте, необережність публічно заявляти «Ющенко – це я», а на підтвердження – діставати з кишені печатку з президент-ським факсиміле…


«У боротьбі за владу й повноваження відомі політичні діячі пішли на змову, яка може призвести до далекосяжних негативних наслідків – до ревізії процесів національного відродження України…». Тут уже цитується звернення президента України до голів і депутатів обласних, міських і районних рад, видрукуване у «Старому Замку» місячної давнини. Прізвища «змовників» не називаються, але натяк на ту, що стояла поруч на Майданській сцені, більш ніж прозорий.


Щоб цей натяк був зрозумілим всім без винятку, буквально через два тижні «Ст. З.» публікує роз’яснення головного секретаря всіх президентських секретарів і секретарок. Той вже відкрито називає прізвище Тимощенко, а на додаток – ще й перераховує на пальцях всі її «зради».


Про свисток із серцем головний канцелярист вже не згадує. А може, то й не серце на ньому було викарбуване? Якщо серце перевернути догори ногами, то зображення нагадуватиме зовсім іншу частину людського тіла. Може, саме цю частину і мав на увазі тодішній глава НСНУ, даруючи свій «свисток із натяком»?


А якщо серйозно: якщо тоді, у 2005-2007 роках, Віктори Ющенко і Балога ставилися до Юлії Тимошенко з «чистими душами», то якими є ці душі нині, восени 2008-го?


Риба гниє з голови. Практика доводить і народна мудрість підтверджує. І якщо раніше було: «Те, що дозволено Цезарю, не дозволено його бику», – то нині й «цезаревим бикам» теж все дозволено. У чому переконує знову ж таки той самий «Старий Замок».



Згадаймо, як колись у нас начальником обласної міліції був Геннадій Москаль. Згадаймо і те, хто був його перший заступник. Правильно, Іван Гецянин.


На слово «перший» при цьому варто звернути особливу увагу. Заступників у будь-якого начальника може бути багато, перших – ні. Бо перший несе майже таку ж відповідальність, як і сам начальник, більше того – у випадку відсутності начальника або за певних інших обставин саме перший заступник виконує його обов’язки по всіх без винятку напрямках діяльності.


Так от. Пан Гецянин тоді був першим заступником начальника УМВС України в Закарпатській області. І, як він сам зізнається зі сторінок «Старого Замку» за минулий тиждень, «добре знає методи його роботи». Переливати весь бруд зі сторінок тієї газети на сторінки цієї не варто, процитуємо лише висновок: «Кому б говорити про чесність, боротьбу зі злочинністю, та аж ніяк не Москалю»…


Що там правда з «одкровень» Івана Гецянина, що неправда, а що, можливо, і відвертий наклеп – автор досліджувати не збирається. Спростування неправдивих відомостей, захист честі, гідності та ділової репутації Геннадія Москаля – виключний інтерес самого Геннадія Москаля. Автор про інше. Пан Гецянин «добре знав методи роботи» Г.Москаля, але з «чистою душею» ці методи застосовував на посаді його першого заступника. Ну, може, і не з зовсім «чистою», бо щось там пише, що йому було «неприємно» їздити на краденому авто. Але все одно їздив… Мабуть, тоді це було для пана Гецянина «доцільним».


Зараз, так треба розуміти, для пана Гецянина стало «доцільнішим» обливати брудом свого колишнього начальника. Що він «з чистою душею» і робить зі сторінок «Старого Замку». Що буде для нього «доцільнішим» завтра, будемо бачити. Зважаючи на те, що І.Гецянин є депутатом обласної ради, не виключено, що після обрання нового керівництва цього органу місцевого народовладдя ми дізнаємося багато цікавого про «методи роботи» старого, себто нинішнього. М.Кічковському, В.Мартину, І.Балозі тощо варто бути «напоготові». Та й керівникам облдержадміністрації не слід «розслаблятися», не виключено, що пану Гецянину відомо й про «методи їхньої роботи». А газети, щоб про це розповісти широкому загалу, завжди знайдуться…


Якщо людина спочатку стверджує одне, а потім інше, вона обов’язково є брехливою. Чи то у першому випадку, чи то у другому, але пляма на душу лягає все одно. Кажуть, що чорну кішку до білого кольору не відмиєш ніколи. З душею – те ж саме…



В.Данайканич




Пан відверто розповідає колегам за що вдячний всім тим, хто «дав» йому посаду, за яку зараз справно відробляє. З перших вуст у відеоролику.

admin