«ЗАКЛАДАЙ» СВОЇХ, ЩОБ ЧУЖІ БОЯЛИСЯ?

До останніх радянських днів жоден журналістський матеріал не міг потрапити на сторінки газет чи вийти в ефір без дозволу «облліту». Так «м’яко» і завуальовано називалася найтвердіша та найневблаганніша інституція тих часів – цензура. І ще одна «прикмета» часів СРСР: митники ретельно перевіряли не тільки те, що везеш за кордон – прискіпливо дивилися, у що «те» загорнуто. У центральні «Правду» чи «Известия» – будь ласка, у місцеву новинку – зась. Вивозити за кордон обласні чи районні ЗМІ було категорично заборонено. Кожний, хто на цьому попався, потрапляв під «інтерес» відомої «контори глибокого буріння». В принципі, на той час це було цілком виправдано, бо в ЦРУ на повних обертах працював спеціальний і чималенький відділ, в котрому тим тільки і займалися, що аналізували місцеву пресу, вичитуючи між рядків потрібну розвідці інформацію.

Сьогодні такого нема. Цензура «почила у Бозі» разом з багатьма іншими атрибутами радянської доби. Але якби була, то стовідсотково вберегла б наші «Новини Закарпаття» від тієї «підстави», що вони учинили обласній прокуратурі, ДАІ та своїм партійним патронам.

А наміри були цілком благими: розрекламувати, як «масово», «щиросердно» і «завзято» закарпатці забажали стати таким собі «ланцюгом». Цитуємо суботній номер НЗ: «Понад 20 тисяч закарпатців (за попередньою оцінкою) взяло участь в акції «Єднаймо Україну!», яка у п’ятницю, 12 вересня, відбулася в 9 західних областях України». Хто брав участь у цій акції? Знов цитуємо: «…медики й освітяни, пенсіонери, працівники промислових підприємств. На дорогу вийшли навіть домогосподарки».

Закон зобов’язує прокуратуру оперативно і в обов’язковому порядку реагувати на будь-які повідомлення про протиправні дії, в тому числі – й опубліковані у пресі.

Газета обласної ради й обласної державної адміністрації відкритим текстом повідомляє про протиправні дії: тисячі закарпатців у будній день замість роботи вийшли на дорогу. Медики та освітяни отримують зарплату з державної казни, отже вони цього дня «кинули» державу на чималеньку суму. Працівники промислових підприємств, зрозуміло, оплачуються з іншої кишені, але у будь-якому випадку такий масовий прогул – серйозні збитки для економічних інтересів держави.

Зобов’язана прокуратура реагувати на такий факт? Безперечно зобов’язана, виходячи з функцій, на неї покладених…

Зрозуміло, що навіть при фантастичній завзятості нашої прокуратури по продукуванню різних приписів і вимог, що спостерігається останнім часом по відношенню до Ужгородської міської ради, її посадових осіб та структурних підрозділів, оформити 20 тис. нових «паперів» буде доволі проблематично. Та цього і не вимагається, бо у тих же «Новинах Закарпаття» прямо вказані організатори цих протиправних діянь: Єдиний центр, «Наша Україна», Українська народна партія, Всеукраїнське об’єднання «Свобода» та деякі «громадські організації».

«Вирахувати» організаторів, як бачимо, не так вже й складно. Складніше інше – наважитися притягти їх до відповідальності.

Пам’ятаєте, що «ворон воронові око не виклює»? Так от, спеціально для прискіпливих читачів з органів прокуратури: авторові ця приказка пригадалася просто так, безвідносно до будь-яких організацій чи посадових осіб. Тим паче, якщо прокуратура справді займеться з’ясуванням всіх обставин того, що саме, чому і з чиєї подачі відбувалося буднього п’ятничного дня на закарпатських дорогах, то й так стане зрозумілим, що «неклюючі ворони» – це зовсім не про них.

До речі, про дороги. Ті ж НЗ повідомляють, що «живий ланцюг» розтягнувся на 115 кілометрів. Не будемо посилатися на невдоволених водіїв, які годинами мусили долати відрізки шляхів, на які ще у четвер витрачалися хвилини, на їхні скарги, що діти просто під колеса лізли, сяк-так розважаючись під час тривалого у часі і незрозумілого у меті стояння, що дорослі, по тій же причині, влаштовували для розради такі собі «пікніки на узбіччі»… Посилаємося на публічне: люди вийшли «на дорогу», написаного в «Новинах Закарпаття» – і сокирою не вирубаєш. Де ж у такому випадку була наша славна ДАІ?

Можливо, у ДАІ просто фізично не вистачило патрульних машин, щоб відразу навести лад на всіх 115 кілометрах. Не сперечаємось. Але зараз, вже у затишку даішних кабінетів, можна «завести протокол» за фактом створення масових перешкод безпеці руху, широкомасштабної загрози життю і здоров’ю що водіїв, що самих учасників «акції»? Запросто можна, тим паче, що й організатори безладдя відомі – див. вище або читай НЗ. Але, як і в ситуації з прокуратурою, бодай пальчиком насваритися на винуватців – буде, вочевидь, вельми проблематичним. Даішні посади будь-кому не роздаються і, подейкують, чимало коштують.

Як бачимо, «ура-стаття» в НЗ перетворилася на пряму «підставу» для органів прокуратури та ДАІ. Перед ними тепер стоїть сакраментальне питання: реагувати чи не реагувати? З одного боку – мусять, бо мають на руках документальне «новинозакарпатське» свідчення про вчинення протиправних діянь та координати конкретних політичних сил, до цього причетних. З іншого боку – розхитувати під собою зручні й насидженні крісла… Лід і полум’я, закон і «канцелярська залежність» (чи залежність від Канцелярії – кому як до вподоби)…

В.Данайканич “Трибуна”

admin