«СВЯТІ» МОЖНОВЛАДЦІ

За його словами, таке стало можливим із-за здачі інтересів спілки кооператорів попереднім керівником споживчого товариства, який утаємничено від членів спілки уклав два договори з керівником банку, що стосувалися передачі до статутного фонду банківської установи, заснованої спілкою «Коопінвестбанку», приміщення в 580 кв.м у престижному районі міста, не врахувавши інтереси інвесторів кооперації. Спілка кооператорів звернулася з позовом до справедливого українського суду. Однак голова правління скаржиться на те, що судовими інстанціями не беруться до уваги багато юридичних та правових обставин. Причину він вбачає в корумпованих зв’язках знаної людини в краї Гісема Володимира, який замішаний, за повідомленнями в пресі, в багатьох фінансових аферах, зокрема його звинувачують у незаконному привласненні «Ужгородського коньячного заводу».

За період керівництва стратегічним підприємством «Ужгородський коньячний завод» Гісему Володимиру вдалося «обрости» впливовими зв’язками, зокрема і завдяки можливостям «Коопінвестбанку», яким керує його син Мирослав Гісем. Згідно з наданими журналістами матеріалами, на спеціальних особистих рахунках банку були розміщені кошти членів сімей впливових закарпатських чиновників під проценти, завищені в декілька раз в порівнянні з офіційними. Саме це на думку кооператорів, заважає справедливому розгляду даної справи. Щодо суті справи, то все відбувалося за таким сценарієм:

Постановою третіх зборів ради облспоживспілки одинадцятого скликання від 30 березня 1995 року винесено рішення щодо передачі «Коопінвестбанку» правого крила адміністративного будинку облспоживспілки площею 578,6 кв.м. знову ж таки для поповнення статутного фонду. Отже, йшлося про передачу деякої частини нерухомості у тимчасове користування в обмін на певні корпоративні права, й ні про що більше. Далі починається театр абсурду. І згідно із законом жанру, віднині ми повинні називати Закарпатську обласну спілку споживчих товариств – ініціатора судових позовів – Позивачем, а банк «Коопінвестбанк» – Відповідачем. Всупереч рішенню вищого органу управління Закарпатської спілки споживчих товариств. Екс-голова правління споживспілки підписав Договір купівлі-продажу №1 від 04.03.1996 р. та договір купівлі-продажу №1 від 02.12.1996 року, згідно з якими відчужив і фактично продав Відповідачу праве крило адміністративного будинку споживспілки в престижному районі міста площею 580 кв.м. Отримані кошти ж пішли не куди-інде, а на поповнення статутного капіталу банку. Одне й те саме приміщення, очевидно, для перестраховки, було продане двічі. Що говорить про те, що договори укладалися екс-головою правління споживспілки із перевищенням повноважень кулуарно і утаємничено від інших членів правління та всього кооперативного загалу. І якщо називати речі своїми іменами, то відповідачу практично безоплатно було передано офісне приміщення вартістю у кілька мільйонів і при цьому собаки не загавкали. Кабальність договору полягала в тому, що форсмажорні обставини та право на вихід зі своїм внеском можливі тільки при зміні статусу банку, який детально не розшифрований. Оскільки радою Закарпатської облспоживспілки було прийнято рішення про передачу частини приміщення адміністративного будинку до статутного капіталу ТОВ «Коопінвестбанк» і дана постанова не скасовувалась, а вищі органи спілки управління – Рада, з’їзд не уповноважували ні правління, ні голову правління на укладення будь-яких інших договорів чи вчинення будь-яких інших правочинних актів щодо даної частини приміщення, то правові підстави для укладення головою правління будь-яких інших договорів, окрім вчинення дії з передачі до статутного фонду банку, були відсутні. Виглядає також очевидним, що правочинні акти щодо передачі до статутного капіталу та з продажу майна є різними за своєю правовою природою, оскільки у першому випадку йдеться про передачу майна у користування в обмін на корпоративні права, а в іншому – майно передається юридичній особі за плату, що не є тотожними поняттями. Маючи таке міцне юридичне підґрунтя, Закарпатська облспоживспілка подала до вищого господарського суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2007 року. Позивач наголошує, що збори Ради спілки не уповноважували голову правління на укладення оспорюваних договорів. І договори були підписані винятково колишнім головою правління, чиї дії оскаржуються. Правлінням спілки не затверджувався договір купівлі-продажу. Зборами Ради як вищим органом управління не були схвалені укладені договори, голова правління приховав факт підписання даного договору купівлі –продажу від органів управління спілки, тобто без мене – мене женили. Першою судовою інстанцією не надано правову оцінку, що одне і те ж саме приміщення було продано за двома договорами. Причому обидва на сьогоднішній день вважаються чинними. З огляду на розташування адмінбудинку облспоживспілки в діловому та адміністративному центрі Ужгороду це просторе офісне приміщення є сьогодні для нового власника (чи загарбника) справж-нісіньким золотим дном».

Як повідомило керівництво облспоживспілки, Закарпатська обласна спілка споживчих товариств не збирається поступатися своїми законними інтересами і її боротьба за свої права заслуговує всілякого схвалення та громадянської підтримки. Додамо, що ніщо інше так не заохочує зловмисників до неправедних дій, як безкарність.

Чи знайдуть «святі можновладці» порозуміння з акціонерами споживспілки, або акціонери стануть наступною жертвою фінансової афери «коньячного короля» після ОАО АПГ «Закарпатский сад», залишається питанням часу.

Степан РОЖКОВИЧ “Трибуна”

admin