Невипадкові зв’язки гінеколога Богатирьової зробили її господаркою санаторію «Гірська Тиса»

Весь політичний бомонд країни був шокований переходом Раїси Богатирьової в президентський табір. Політологи цього просто не очікували. Раїса Василівна, акушер-гінеколог за фахом, що до парламентської роботи в рядах фракції ПР до цього тільки заглядала в “половые щели”, по заклику Ющенка стала секретарем Ради Національної Безпеки й Оборони країни. Країни, що має атомні технології.
Даремно дивувалися. Уже прижилося в наших краях прислів’я: скажи мені, чи маєш ти санаторій (замок) на Закарпатті, і я скажу чи ти васал Балоги.
Ось і помаранчевий Плющ, в угоду прем’єрським амбіціям Балоги, єдиний з коаліціантів нагло, перед обличчям усієї країни, не проголосував за обрання Юлі на посаду прем’єра. Полетів чартером з Януковичем до Донецьку на футбол, а його ж 226-ого голосу саме в той день і не вистачило.
Чому такий Плющ? А тільки но добудував дачу в Шаянах, так би мовити, кинув кістки на Закарпатті — у краї неляканого балОгана. Буде Плющ кучерявиться супротив Балоги? Головного місцевого барвона. Та нізащо! (Читай інтерв’ю Плющачи в «Новинці» за 26.01.06.).
І Богатирьова туди ж. За 6 км від Рахова відхопила Раїса наша Василівна собі чудовий санаторій — «Гірську Тису». Основним лікувальним фактором цієї здравниці є унікальна мінеральна вода «Буркут». Мишяковиста, хлоридно-гідрокарбонатно-натрієва мінеральна вода, типу «Ля-Бурбуль», що має аналог лише на одному курорті у Франції, використовується в санаторії для внутрішнього і зовнішнього застосування. Поряд з мінеральними ваннами санаторій має для оздоровлення відпочиваючих фізіотерапевтичне відділення, кабінети ЛФК і масажу, оснащений усіма необхідними діагностичними лабораторіями.
У радянські часи, для відновлення здоров’я після польотів, усіх космонавтів привозили в «Гірську Тису». Уявіть собі лікувальні властивості тутешніх вод! І представте, скільки отут може заробляти Раїса Василівна, коли для окремо взятого на Україні Закарпаття відкриються кордону Євросоюзу. І скільки коштує цей об’єкт за європейськими цінами!
До того ж, пані Богатирьова, «прикупивши» санаторій, нічого нового там не побудувала, всього лише — банальний євроремонт. Інфраструктура всенародного санаторію містила в собі: кілька багатоповерхових спальних корпусів на 250 місць, адміністративний будинок, водолікарню, ресторан, сауну, пункт прокату гірськолижного спорядження, автостоянку і т.д.
І що? Усе це мільярдне багатство віддане було балогами регіоналам тільки за Раєчкіни красиві очі?! І тільки за 3 мільйони гривень, що довірливо, через Швардака (лідера місцевих регіоналів), були сплачені на рахунки обласного керівництва комунального майна?
Ні! Заради такого об’єкта наша Рая відмовилася від «регіонівського раю» і віддала свою душу помаранчевим.
І як у них там, вгорі, на політичному Олімпі, всі ладушки виходять між помаранчевими і регіоналами, а, народ! І віддалено не нагадує нашу гризню отут, внизу, на Майданах. Говорять, що треба було нашої, тепер, стало бути, Раї під кінець реконструкції почистити пеньки навколо її нових володінь у «Гірській Тисі». Вона попросила Азарова, а той, ще будучи віце-прем’єром, подзвонив губернатору Гаваші, той сказав депутатам і… 7 березня минулого року наша облрада виділила для вже проданої «Гірської Тиси» 270 тисяч гривень. Що правда, то правда, — записали в документі, що гроші пішли на виплати звільненим. Виходить, пеньки в нас знають більше за прокурорів…
І як воно в них складно виходить. Працював санаторій «Гірська Тиса» під егідою профспілок, але довели його до ручки. Потім його перевели — через розруху — у комунальну власність.
28 грудня 2004, уже після Майдану, що доживав останні дні на волі тоді ще губернатор І. Різак начебто кому на зло підписав розпорядження, яким була «схвалено Програму відновлення роботи обласного комунального підприємства „санаторій „гірська Тиса”». Повідомлялося, що документ передбачав фінансову підтримку діяльності вищевказаного санаторію, що дозволило б провести його реорганізацію і реконструкцію для ефективного використання лікувальних властивостей джерела мінеральної води с. Кваси Рахівского району.
Але Різака звільнили і кинули за ґрати, напевно, за подібні зухвалості, а санаторій був знову «доведений» до тієї ж ручки. Але вже будучи в статусі комунального.
А комунальне майно, як люблять говорити українські юристи магічну фразу – «згідно чинного законодавства», — уже можна без особливих зусиль продавати в приватні руки, використовуючи для цієї процедури кілька десятків штатних місцевих пройдисвітів. І от у 2006 році так і сталося. «Гірську Тису» продали за ціною 3 млн. гривень, тобто дешевше, ніж готовий сплатити Нацбанк за 30 соток пустиря під будівництво собі офісу в Ужгороді на площі Народній.
А вже згаданого 7 березня 2007 року облрада прийняла документ «Про програму завершення ліквідації обласного комунального підприємства “Санаторій “Гірська Тиса”». І «Гірська Тиса» з-під улюбленої Ющенка Говерли спливла з рук народних у «регіони».
Усе, що отут сказано –
срібло, а що не сказано – золото.
P.S.
Ми, звичайно, проти випадкових зв’язків, і не тільки в політиці. І навіть за безпечний секс. Але не з такими наслідками для Закарпаття.
В’ячеслав Федченко «Новинка» №2 (33) р. Ужгород

admin