КОАЛІЦІЯ «ПОЧИЛА В БОЗІ», БАЛАМУТА ЩЕ ЖИВА

Бо як, наприклад, можна було взяти до тями речі, які фактично суперечили одна одній, а продукувались ніби в одному місці. Я маю на увазі заяви пана Вячеслава Кириленка, і то з трибуни Верховної Ради, про неможливість подальшої співпраці з БЮТом, а з Банкової чи не в той самий час Балогів заступник проголосив, що Віктор Андрійович наполягає на утворенні коаліції… БЮТ, НУНС і Блок Литвина.

Ніби є логіка, але, погодьтеся, таки трішечки, як би то делікатніше вповісти, ніби з таким собі політичним душком. Поясню, або попробуємо відповісти собі на запитання: а чому такий формат не пропонувався Віктором Андрійовичем минулої осені? Тут я відразу хотів би застерегти тих, хто збирається закидати камінці в город Блоку Литвина. Мовляв, що це така-сяка невизначеність Володимира Михайловича і стала причиною, що цей „шлюб” не відбувся. Про це і подеколи так по-фіглярськи закидали і з Банкової. А це була чистої води брехня. І вже тоді було очевидним, а скільки я зіпсував собі особисто нервів, доводячи колегам, що там, на головних пагорбах, і не без відома Віктора Андрійовича, розроблявся план „Вбити Юлю”. І тільки мінімальною кількістю коаліції можна було, і не побоюсь цього слова, шантажувати пані Тимошенко. І так було, і ми прекрасно пам’ятаємо, як із 228-ми коаліціянтів стало 227, коли „воїн” пана Президента Іван Степанович Плющ покинув ряди. І тоді багато з нас задавалися питанням: а на фіга, вибачте, Віктор Андрійович включив його в списки? Бо план був такий, а потім мукачівські „соколики” Петьовка із Крілем – хід коником і коаліції гаплик – 225, а кінцево „сантехніки” потім Бута і Рибакова відлучили, – і тоді вже остаточний капЄЦь, якщо не сказати гірше. А ще було творення отого ЄЦу і знову підніжка, вже при прийнятті бюджету, де сім єцунів встромили ніж в спину коаліції.

Не будемо вже перераховувати, як і наскільки, вибачте, „зґвалтували” „наші” бютівців у формуванні уряду, маю на увазі розподілення посад. Але уряд жив, виживав і вижив, а демарш „губернаторів” із „курячими баронами” з ДУСі? Про це й інше трохи згодом. Я тут хотів би ще зачепити коаліціяду 2006-го. Пам’ятаєте, які то були торги і чим скінчилися? „Зрадою” Мороза лементували на Банковій, і я тут не до того, щоб з нього робити великого праведника, бо він на то не заслуговує. І хоча б за те, що саме його „політреформа 2004-го”, яка була пакетно втиснута фактично у безвихідній ситуації при голосуванні за третій тур президентських виборів, наробила нині того політичного шабашу навколо конституційних норм. Це так, але потім Олександр Мороз став „бійцем Майдану” і великим коришем Банкової, а з Литвина почали ліпити ворога. А то була величезна помилка, я це до того, і вже не вперше, що якби Віктор Андрійович не вбив собі в голову, що він намісник Бога на Україні, то треба було із тим же паном Литвином, завдячуючи, зрештою, його позиції при тому груповому голосуванні за третій тур, потихеньку „політреформу” обкласти відповідними законами і в такий спосіб за рік до її входження в силу була б одна назва.

Але ні, бо треба було, мабуть, поділитися владою, думаючи, власне, про нас з вами, про державу. Та де там, і стався „з Івана пан”, і челядь, що вишикувалася за паном Президентом, не могла наїстися і, зрештою, вдавилась. Не до кінця, правда, коритників навколо і донині ціла купа, і вічно голодних.

Жадоба до влади, і не що інше, „кинула” Мороза і він зметикував скоріше, бо хитріший, і „кинув” ніби побратимів. Хіба ці факти можна заперечити? Та аж ніяк, і хто би не вступив в „союз” з „нашими”, які, схоже, й надалі сповідують ідеї якоїсь зверхності, він завжди буде в ролі пасинка.

Розумію, що дехто вже готовий закинути, що тоді до чого та бесіда про нову коаліцію БЮТ – НУНС – Блок Литвина? А це вже політика, яка каже, що такий шанс є, теоретично маю на увазі, і подається сигнал, так би мовити, і логіка тут є. Як і є вона, наприклад, в союзі того ж БЮТу, ПР і, можливо, Блоку Литвина. А чому ні, і як говорилося, здається, в попередньому номері, тільки не треба туди вплітати „руки чи ноги Москви”. Не варто, як і не потрібно було, мені видається, саме в час проголошення Балоговим заступником лінії Президента на вже зазначену коаліцію давати інтерв’ю популярному американському виданню із зовсім протилежними судженнями.

Отут я якраз хотів би підійти до головного. А саме – десь зупинитися на тому, що коли у вівторок аж рябіло в очах і шуміло у вухах від чергової „коаліціяди”, мені видавалося, що це ще квіточки, ягідки попереду. І сталося. Бо вже в середу (матеріал якраз і готувався в цей день) – Арсеній Яценюк подав у відставку, заяву написав. Пояснюють тим, що в коаліційній угоді так виписано, що якщо вона (БЮТ і НУНС) розпадається, то у відставку має йти і Голова Верховної Ради, і Прем’єр. У такий спосіб кинуто черговий виклик пані Тимошенко, справа честі. Мовляв, он, Арсеній молодець, черга Юлії Володимирівни. А державі, себто нам, маленьким і не дуже українцям, на кого тепер наді-ятися? Ми то де? І з ким?

Ну, кохані наші правителі, якщо вже на те пішло і ми заговорили про честь, то будьмо послідовними, і до кінця. Я тут не до того, що чомусь осторонь цього всього, десь так збоку, залишається постать пана Президента. Ні, в угоді тій клятій, даруйте за слово, коаліційній, про відповідальність Гаранта не виписано нічого, але ми ж бо свідомі того, ким, власне, або в який спосіб все творилось. І ми дуже добре пам’ятаємо крилаті слова Віктора Анд-рійовича, який обіцяв „скувати ланцюгом” коаліцію. Пам’ятаєте? Отож бо! Не сталося, а тому, якщо по честі, тоді „здаємо мундир до магазину” всі й не треба буде ходити кругами. Народ розсудить і боятися не треба – йдемо на вибори – і парламентські, і президентські. Може декому лячно, і я чесно признаюся, що і сам не у захваті, а що робити? Ми ж бо по самі вуха в по-літичному, даруйте, лайні, де годні і втопитися.

Боїмося правди? Схоже, що так, а вона така, яка є. Ось „відважний” Данча в серцях оголосив її, директиву Банкової, голосно так і на цілий світ. І цього вже не заховаєш у шухляду, а якщо вести далі про честь, то вже на другий день „губернатор” Гаваші, наш тутешнянський, мав офіційно направити подання на звільнення того „мачо” без всякої канітелі. Не сталося, а навпаки – головний „спікер” пана Гаваші розповсюдила заяву про те, що пан Данча в ту „ланцюгову” п’ятницю був уже у відпустці. Ну, за цією логікою він мав ніби право говорити що хоче? Безглуздя! Та тут і сумнівів ніяких, а ще, пані Наталю, ви, вибачте, таки збрехали, бо пан очільник перечинський акцію „балогового ланцу” готував заздалегідь, і про ці факти, незаперечні, ви, як і всі „воїни балогові”, можете прочитати в цьому номері.

Так де честь, совість і решта атрибутів моральності влади? Важко вгледіти. А тим часом наша згорьована ненька-Україна знову в небезпеці, черговий раз, і так уже 17 років.

На закінчення ще один штрих. Днями з посади керівника Комітету з помилувань при Президенті України звільнився Герой України Левко Лук’яненко. Не згоден він, легендарний патріот України і сумління нації, з політикою Президента та його оточення. „Замість того щоби посадити бандитів у тюрми, Ви їх поставили біля себе, що майже однозначно опустили себе до їх рівня” – в такий спосіб Левко Григорович дав зрозуміти дещо Віктору Андрійовичу. А ще він переконаний, що Президентський Секретаріат на чолі з Балогою вперто торує дорогу до так званого президентського правління, яке є нічим іншим, як узурпацією влади. А, воістину, хіба «відставка» Яценюка – спонукання до того Тимошенко, не лягає в цей рядок? Подібно, що так. А тому будьмо уважні, бо не виключено, що христопродавці з Банкової ще чого доброго і Левка Григоровича зачислять до «агента Москви».

Ігор ГАВРИЛІВ “Трибуна”

admin