ЯКИЙ УСТРІЙ ПОТРІБЕН УКРАЇНІ?

Вибори народних (?) суддів, призначених КРПС, хоча й були безальтернативними, все ж надавали право радянським суддям виконувати свої функції від імені народу. Українські судді позбавлені навіть формального отримання владних повноважень від народу, а тому обслуговують тих, хто їх призначає-звільняє, а не служать народові України. Демагогії про службу його Величності Закону вже ніхто не вірить, бо закони пишуть люди.

Ленінське гасло „Вся влада – Радам” і більш сучасне гасло „Закон – один для всіх!” закликають до зверхності законодавчої гілки влади над судовою і виконавчою гілками, закликають до парламентської зверхності. Президент Кучма дві каденції підряд пнувся до президентської зверхності, до зверхності виконавчої гілки над законодавчою та судовою гілками влади.

Від негативів однопартійної радянської влади ми й через 17 років відродження власної державності не здатні оговтатись. Не змогли навіть запозичити у поляків, чехів, прибалтів їхній досвід люстрації – недопущення до влади комуністів. Тому й допустили антиринковий азаровський переворот у 1997 році. Азаровські відшкодування (?) ПДВ і оподаткування прибутку досі знущаються над економікою України. Вже 11 років на підставі азаровських законів про ПДВ і про оподаткування прибутку перекачуються через бюджет значні суми ПДВ із кишень непричетних до експорту в кишені експортерів, а підприємці та підприємства змушені вести подвійну бухгалтерію: для себе і для податківців.

За дві каденції свого президентства Леонід Кучма перетворив посаду всенародно обраного президента схожою на генерального секретаря ЦК КПРС. Запровадив також відповідні організації, схожі на ЦК, обкоми та райкоми єдиної пануючої „партії” Кучми. Але замість президентської зверхності отримали роздвоєння виконавчої гілки влади на призначених президентом і обраних народом керівників виконавчих установ. В політології таке роздвоєння називається дуалізмом влади. Вже президент Ющенко соромливо змінив назву не передбаченого Конституцією новоутворення. Зараз адміністрація президента називається секретаріатом. Та народові України, як кажуть, фіолетово, як називається зайвий споживач бюджетних коштів, але не байдуже самоусунення президента від особистої відповідальності за діяльність виконавчої гілки влади. Зараз в усіх негараздах звинувачується Юлія Тимошенко. А за що ж тоді відповідає всенародно обраний і найвищий керівник виконавчої гілки влади? За провокації кума Саакашвілі?!!

Законодавці працюють на майбутнє, судді розбираються з минулим, а виконавча влада відповідає за сьогодення. Цей об’єктивний триєдиний склад державної влади унеможливлює зверхність будь-якої гілки влади над двома іншими гілками.

Запитання: „Парламентська або президентська?” схоже на недолуге запитання до малолітньої дитини у присутності батьків: „Кого ти більше любиш: тата чи маму?” Обох батьків треба любити, а ще необхідно любити Всевишнього Суддю!

Законодавча, судова та виконавча гілки державної влади тільки в тому разі стають триєдиною демократичною владою, якщо кожна гілка отримує від народу рівновагові владні повноваження. Визначена кількістю виборців вагомість владних повноважень автоматично встановлює підпорядкованість по вертикалі в структурі кожної гілки влади і визнає рівність між гілками влади однієї горизонталі. Жодній гілці влади народ не надає зверхності над двома іншими гілками. Рішенням двох гілок влади зобов’язані підкорятися будь-яка незгодна гілка, або подати у відставку. Будь-які прагнення мати „доброго царя-батюшку” або єдину пануючу ідеологію над об’єктивним триєдинством державної влади приречені на провал.

Перший, досить продуктивний день роботи законодавців 02.09.2008 доводить доцільність скасування інституту президентства в ролі надбудови над усіма гілками влади. Достатньо прем’єра обирати всенародно, обирати народом усіх керівників виконавчих установ. Але ж владні повноваження від народу необхідні й судовій гілці влади, інакше триєдинства не може бути.

Зараз президент Ющенко своєю поведінкою у Тбілісі сам напросився на імпічмент, але ж це ніяк не провести в існуючій ситуації. В Україні немає суддів із повноваженнями від народу, а президент обраний всенародно. Мало того, вже другий склад законодавців маємо з партійних делегатів, які теж не мають ніяких владних повноважень від народу. Єдине, що можуть зробити зараз Верховна Рада і Кабмін – позбавити будь-якого фінансування пануючу президентську надбудову, потім провести зміни в Конституції та виборчому законодавстві. Відновлення виборів суддів і дострокові вибори законодавців вже неминучі. Вибори керівників виконавчих установ, від сільського старости до прем’єра, можливо провести пізніше.

А. І. ПИСЬМЕНИЦЬКИЙ “Трибуна”

admin