« Головне – навчитися поважати ту роботу, яку робимо, і навчитися любити нашу землю, на якій живемо»


Йдеться про кандидата соціологічних наук, доцента, завідувача кафедри
туризму Ужгородського національного університету Федора Шандора, який
представив Україну на першій Всесвітній конференції з геотуризму, що
проходила в Австралії в місті Перт-Фрімантл. Сьогодні, напередодні
Міжнародного дня туризму ми завітали до Федора Федоровича з рядом
цікавих запитань.
– 27 вересня у всьому світі будуть відзначати Всесвітній день
туризму. Яке святкування будуть проводити в нас?
– 11 – 15 вересня кафедра туризму УжНУ візьме активну участь у
виставці « Тур’Євро–Центр-2008». Проведення міжнародної виставки є
хорошою традицією. Протягом кількох років на текриторію Закарпаття
відбудеться захід, на якому презентують свої туристичні продукти
найкращі представники туристичної галузі краю. Цього року будуть
презентовані всі райони, покажуть свою роботу ковалі, пройдуть
дегустації меду, сиру, вин і т. д. Цього року також буде презентовано
карту туристичних маршрутів Закарпаття на якій буде розташовано окрім
піших, велосипедних, водних та автомобільних, і тематичні: винний,
замковий та новий гастрономічний туристичні маршрути.
– Куди саме буде пролягати гастрономічний маршрут?
– Він буде пролягати через усі національні зони Закарпаття: угорська,
словацька, румунська, німецька, ромська, українська, єврейська, де
відповідно і буде представлено кращі взірці гастрономії цих народів
нашого краю.
– Хто буде гостем на виставці?
– На виставку будуть запрошені представники з усіх регіонів України та
з багатьох країн Європи. Вони побачать наше Закарпаття і відповідно
представлять свої регіони. Це буде навіть не реклама, а продаж
туристичного продукту та послуг..
– Зараз дуже популярний сільський зелений туризм. Яке місце посідає
цей вид відпочинку в туристичній індустрії Закарпаття?
– Сільський туризм насьогодні рятує туристичну сферу в Закарпатті. В
області є регіони, де немає санаторіїв або інших закладів туризму,
проте туди хочуть потрапити туристи. Наприклад – зони
Виноградівського, Тячівського районів, частково Берегівського району,
Рахівського району, Міжгірського району. Тут на допомогу приходить
сільський туризм, який допомагає поселитися туристам, розслабитися
людям, які бажають відчути себе в гармонії з природою. Саме зелений
сільський туризм дозволяє відчути природу та відпочити не лише тілом,
а й духом. Дуже сильно в цьому напрямку розвивається Берегівський та
Виноградівський райони, особливо виділяються Рахівський,
Великоберезнянський та Перечинський райони. Зелений туризм дає
можливість попрацювати в полі, взяти участь у фестивалях, віддалитися
від урбанізації і т. п.
– Чи є цей вид туризму економічно вигідним?
– Якщо ним займаються, то так. Спочатку люди дивляться за роботою
сусідів, якщо в них збільшуються прибутки, то цим починають займатися
багато односільчан. Звичайно, збільшується конкуренція – це призводить
до покращення соціально-економічного стану в самому регіоні. По –
перше це є виходом із проблеми безробіття, по – друге збереженням
етно-культурних особливостей, спадщини, пам’яток.
– А самі мешканці сіл ідуть на зустріч сільському зеленому туризму?
– Не у всіх селах. Там, де це побачили, зрозуміли, відчули щось в
гаманці, ідуть. Усе треба починати з нуля, а починати дуже важко.
Багато людей в перший рік кидають цю справу. Треба набратися терпіння,
почекати і побачити, що воно піде. Багато людей скаржаться, ніби вони
зробили ремонт, а до них ніхто не приїхав. У цій ситуації треба пройти
усі економічні етапи, щоб дійти до перших прибутків.
– А як щодо попиту на сільський туризм?
– Бажаючи відпочити насьогодні багато. Сільський туризм дає
можливість чудово відпочити не витрачаючи багато коштів. Багато
туристів хочуть відчути себе в традиційному колориті, на одинці з
природою. Туристи з Заходу приїздять сюди, щоб побачити ще живу
традицію. У нас туристи шукають те, що втратили в своїх краях, або
замінили штучним. Вони шукають відпочинок, веселощі, справжню природу,
тобто шукають ту родзинку, яку ми покищо знищуємо.
– Давайте змінимо напрям нашої теми. На конференцію в Австралію ви
поїхали з доповіддю про стан та перспективи розвитку туризму в
Україні. Розкажіть про це детальніше.
– Це була перша Всесвітня наукова конференція з геотуризму, яка
проходила з17-20 серпня в м. Перт-Фрімантл під назвою «Глобальний
Геотуризм 2008». На цю конференцію з’їхалося чимало вчених з різних
континентів. Я представляв Східну та Центральну Європу, а саме
представляв словацьку, польську та українську асоціації з геотуризму.
Ми обмінялися досвідом. Дуже приємно було дізнатися, що українська
школа не пасе задніх. На конференції було показано, які проблеми є в
сучасному туризмі, було зосереджено увагу на проблемах безпеки і
пошуку нових туристичних продуктів. Крім того було презентовано
новий підхід до поняття теорії туризмології.. На конференції було
близько півтисячі учасників, серед яких багато вчених, яких до цього я
знав лише за книгами. Мою доповідь було надруковано в двох
міжнародних виданнях, що принесло Україні 2 міжнародні індекси
посилань на статтю. Крім того, я взяв участь ще в одній конференції,
де темою моєї доповіді було: « Медичний туризм – лікування чи
відпочинок?» Такий туризм і у нас поширений. Є багато бажаючих
приїхати до нас і полікуватися (стоматологія, кардіологія, косметичні
підтяжки для жінок і т. п.). До речі, завдяки цій конференції кафедра
туризму УжНУ запрошена на другу Всесвітню конференція з геотуризму,
яка проходитиме в штаті Саравак, Малайзія у 2010 році.
– Що найбільше запам’яталося з туристичної інфраструктури Австралії?
– Перш за все в Австралії дуже строга міграційна політика, крім того
забороняється ввозити з собою багато вантажу (понад 20 кг), цінності,
продукти харчування. А взагалі австралійці дуже дружелюбні і з
посмішкою на обличчі. У парках можна побачити кенгуру, кукабару,
какаду – тобто люди живуть в повній гармонії з природою.
– Чи ми відрізняємося від австралійців?
– Ми не відрізняємося політикою чи економікою – магазини такі самі,
як і в нас, тільки рівень зарплати набагато вищий ( добре пообідати
можна за 10$, отримуючи зарплату 3-5 тис. А$ на місяць). Найбільше ми
відрізняємося тим, що австралійці поважають місце де живуть, свою
землю, своє оточення, а ми ні. Взагалі. Ми навіть себе не поважаємо,
бо нам майже на все байдуже. Цивілізованій Австралії всього 200 років,
тому там будинок, якому 100 років бережуть і вважають архітектурною
пам’яткою. У нас будівлі може бути й 300 років – її знесуть, щоб на
цьому місті збудувати „хайтеківський” офіс чи банк. Між нами різниця
лише в ментальності і відношенні до самих себе.
– Що ще вас вразило в Австралії?
– На вулицях я взагалі не бачив поліцейських. По австралійському
телебаченні постійно йде соціальна реклама. Я не бачив людей, які
ходять по вулицях з алкогольними напоями. Це фактично демократична
Британія, але без консерватизму. Тут виробляють багато видів пива
(понад 600 видів) та вина (друге місце у світі), не їдять кенгурятини
(як вважаємо ми), а національною твариною насьогодні вважають коалу. У
парках можна зустріти багато видів незвичайних для нас рослин та
тварин.
– Що б вихотіли побажати своїм студентам та колегам з нагоди туристичного свята?
– Навчитися поважати ту роботу, яку робите, і навчитися любити нашу
землю, на якій живемо.
Розмовляла Вікторія Сабо

admin