АНАТОМІЯ ЗРАДИ “ВОЇНІВ БАЛОГ”

У чому або де проглядаються оті паростки? Як на мене, то таким є, і який як ота іскра, що може дати можливість воскреснути демократії, позиція, і в першу чергу мера Ужгорода пана Ратушняка, і більшості депутатського корпусу міської ради, і Павла Чучки – голови Баранинської сільської ради, який має також незаперечну підтримку сільської громади, незбореного Івана Погоріляка та багатьох інших патріотів краю.

Про ситуацію, що склалась у Баранинській сільраді, громаду якої уже більше двох років мордують „воїни балог”, писано і мовлено багато. Буде матеріал і в цьому номері на цю тему, і не один, а я хотів би, не забираючи хліб від колеги, привести лиш один штрих із прес-конференції, яка проходила в прес-центрі „Нове Закарпаття” у вівторок і на якій я був присутній. Хотів би зазначити, що мене на сьогоднішній день чимось здивувати чи настрахати, признаюсь чесно, навряд чи можливо, але мовлене депутаткою Баранинської сільради Марією Граб заставило мене здригнутися. Зі сльозами на очах пані Марія вповіла присутнім на прес-конференції про те, що вчинили посіпаки, керовані „регіональними” лідерами, і яких я без всяких сумнівів зарахував би до „воїнів балог”, після її категоричної відмови іти в них на повідку. Вони, звірі в людській подобі, вбили її собаку, відтяли їй голову і кров’ю вимастили двері. По-бандитськи, вночі, а тепер скажімо собі правду, то чи могла громада піти на повідку в отих вовкулак? Звичайно, що ні, і тому повстала, і правильно вчинила, і мужні кроки, саме так, обраного ними голови, Павла Чучки, вселяють віру в перемогу Правди. І так буде, бо так мусить бути.

А тепер трішечки історії. План загарбання Закарпаття розроблявся мукачівськими баригами ще напередодні виборів як 2004-го, так і 2006-го. Головні стратеги з окупації краю розгорнули свої біснуваті плани саме в процесі виборів до місцевих рад. Дещо вдалося барвистим, ну, ясна річ, з великого благословення, вже з допомогою, вибачте, зкурвленої помаранчевої челяді, і всіх рівнів. Але не все, як вийшло, по зубах, і результати не всюди їх задовольняли. Ясна річ, що в розробку пішов шантаж, підкуп, погрози і всі оті атрибути бандитського штибу. Головний напрям був на оволодіння столицею – Ужгородом. Що і як творилось навколо депутатського корпусу Ужгородської міської ради – відомо, але барвисті бандюки від влади вирішили провести репетицію на одному з райцентрів. Вибір упав на Перечин, куди був приставлений „ґазда”, отой „матюгальник”, який днями відбув спокутувати гріхи до Єрусалиму. Він і отримав завдання – прибрати з посади мера Івана Погоріляка. Ну, метода та сама: і запрацю-вала машина, і хрис-топродавці сплюндрували думки виборців Перечина, і по-злодійськи домоглися більшістю депутатів „зняти” Івана Погоріляка. А в місті вам сьогодні чи не кожен другий вповість, чиїми то руками і за чиї бакси, не українські за походженням, „фінансував” тут операцію один „інвестор”. А знали про це наші славні безпекарі? Кажуть, що ай, а ще напередодні виборів їх інформували про втручання у виборчий процес отих „інвесторів”. І що з того? А нічого, бо, схоже, і там „воїни балог” і все шито-крито. Опісля був штурм Ужгородської мерії, потім Воловецької райради, а від правоохоронців – тиша. За наші кревні гроші ми утримуємо цілу купу прокурорів і безпекарів, а й надалі волаємо до Господа.

Не впала Ужгородська мерія, судова справа з незаконного відсторонення від посади голови міста Перечина Івана Погоріляка триває до сих пір, не впав Воловець, а Павло Чучка „воює” вже два з половиною роки. Патріот, який із кінця 80-х будував державу для отих нинішніх покидьків, яких винесло на вершечки влади. Один із михайликів, нині головних в області, лизав у ті часи, вибачте, гузицю комунякам і кляв патріотів, другий вірно служив КДБ і нишпорив по громадсько-політичних організаціях, які набирали сили, інший – в комсомолі протирав штани. А балоги із подібною їм челяддю потихеньку розкрадали склади, перепроваджуючи і оптом, і в роздріб всіляке начиння по заграницях. Щось не так?

А в селі, де на кладовищі похована половина родичів пана Павла нині хоче „ґаздувати”, продаючи наліво і направо прадідівські землі, колишній свічкороб, про якого в часи, коли гомоніла Україна, і чути не було. Я тут нікого не збираюся принижувати, бо і комірник, і той, що свічки робить, також мають право на повагу, але коли дурнувата слава, зароблена виключно в кримінальний або злодійський спосіб, бере гору над людськими цінностями, то тут вже – зась. Поможуть „органи”, судді? Виходить, що так, але шило, кохані, в мішку не сховаєш і вилізе воно на поверхню. Хай би послухали судді, прокурори, міліціянти, що про них говорять, і кара впаде на голови, і тут сумнівів бути не може.

Ще про один штрих, який вселяє надію, і тут я про те, що днями в Полтаві на колегії МВС пан Луценко таки дав вкрай негативну оцінку роботі Закарпатської міліції та пообіцяв зміну керівництва і реорганізацію. Правда „генерал” Чепак туди не явився, вповіли, що лікується десь по заграницях. Можливо, а годно бути, що вже і п’ятами накивав, адже він то знає, що і по чім. І така участь, і незавидна, чекає, мабуть, багатьох.

Нині оті „сантехніки” та їх „воїни” вибрали тактику цькування уряду. Ось слухаєш ту, наприклад „кролеферму” і ніяк не второпаєш, а про що оті козачки мову ведуть. Юля, триндять, хоче з регіонами з’єднатися, а це зрада інтересів українського народу. Ви, шнурки від політики, спочатку поясніть отут вдома, у Закарпатті, як ви спаплюжили волевиявлення своїх земляків і готові були в кліп ока стати на коліна перед „ширинками” регіоналів (авторство П. Чучки), але і там вас розкусили і ви, як загнані вовки поміж прапорцями нині мечетесь, не знаючи куди приткнутися. Головний ваш „воїн” ось уже із свого помічника вчинив чисто посміховисько, але народ видить, чиї вуха там стирчать.

Коли пан Президент мудро так, правда аж із Америки, каже, що Прем’єру українському треба терміново вирішувати з Москвою про поставки газу і ціну, а тут шмакодявки балогові промимрили, що „Прем’єр їде до Москви із шпигунським звітом”. Оце так павлики морозови, єдрьона вош, добивають до плінтуса рейтинг Гаранта. А як побачу оту Ксеньку Ляпіну і Ромчика Зварича, то хоч плач. Бо є мудрі люди в оточенні Президента, в нардепах маю на увазі, але вони не позволяють собі такого, бо ціна нині надто висока, адже ми знову десь недалеко від провалля.

І тільки діалог, і перших осіб, без отих підтанцовщиків може дати результат, а нам тут вдома, в Ужгороді і на Закарпатті, надіятись треба тільки на себе. Шануймося, бо того воістину вартуємо!

Ігор ГАВРИЛІВ, “Трибуна”

admin