Страхування від наслідків паводку — не вихід, адже виплати є вкрай мізерними

Після повені 2001 року жителі Закарпаття страхують власні будинки. У Тячівському районі страхова компанія ”Оранта” застрахувала 12 тис. хат. У селі Тересва 496 господарів щороку страхують майно. Після виплати цьогорічних відшкодувань селяни залишилися незадоволеними.
— Щороку по 180 гривень платимо. Будинок застрахували на 5 тисяч. Сусідка пішла забирати свою виплату, а їй дали всього 80 гривень, — бідкається 42-річна Василина Токар із Тересви. — Я, як почула це — передумала йти до страховиків. А нащо за такі гроші стояти там півдня.
Скаржиться на страхувальників і 70-річна Федорна Сокол.
— Кожен рік віддаємо по 120 гривень, — каже жінка. — Сподівалися отримати 12 тисяч, як було сказано в договорі. Після повені агент оцінив збитки в 700 гривень. Капітальний ремонт треба робити — нас до ІІ категорії держава віднесла. А страховики сказали: ”Так положено!”.
У страховій компанії невеликі виплати пояснюють тим, що люди економили на внесках.
— Будинки треба страхувати хоча б на 20–50 тисяч гривень, а не на 5–7, як це роблять, — пояснює начальник Тячівського райвідділення ”Оранти” Олександр Бедевельський. — Тоді можна говорити про пристойні суми виплат. Якщо людина оформляє поліс на 5 тисяч гривень на всю хату, то ми розбиваємо цю суму на всі речі, які є в будинку: меблі, побутову техніку, посуд, одяг. Коли стається біда з майном, вираховуємо відсоток пошкодження. Це все записано в полісі. Скажімо, господар застрахував хату на 5 тисяч. Під час негоди зіпсувалася підлога. То він може отримати тільки 13 відсотків, тобто 650 гривень. А людина вважає, що ми маємо виплатити всі п’ять тисяч.

Сніжана Русин, “Газета по-українськи”

admin