Шаради від Михайла Мартина

Схеми зміни господарів, за якими майно переходить трансформацію з переміною форми власності, та й самих власників, давно відпрацьовані і відомі широкому загалу під назвою „рейдерство”. Про прибутковість цього бізнесу свідчать дорогі хамери, лексуси, мерседеси та інша не менш вартісна іноземна екзотика, що з’являється на площі Народній у дні, коли в так званому Білому домі вирішується доля „цілісних майнових комплексів” області. Тих комплексів, що збудовані на народні гроші, а в подальшому за безцінь переходять до рук новітніх українських нуворишів. Один з дотепників, що споглядав те пришестя „народних” обранців до обласного „Білого дому”, висловився з цього приводу досить влучно:„ ХАМерИ на сесію з’їхалися”.

Звичайно, мова не про бідних та багатих депутатів. За новітнім виборчим правом, депутат за визначенням не може бути бідним, бо сама вартість квитка на місце у списку коштує набагато дорожче за всі ті хамери, лексуси та інші дорогі залізні коні.

Мова піде про традиційну вівторкову зустріч журналістів у прес-центрі громадського об’єднання „Нове Закарпаття” з представниками товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторію „Мінерал” в селі Нижня Апша на Тячівщині. В селі, що за радянських часів мало широковідому на теренах Радянського Союзу назву Діброва.

Так сталося, що зустріч не відбулася. Як з’ясувалося, представників товариства „Санаторій „Мінерал” погрозами та залякуваннями змусили відмовитися від зустрічі з журналістами. Про це по телефону повідомила прес-центр „Нове Закарпаття” правник санаторію, яка представляє інтереси „Санаторій „Мінерал” у судових інстанціях. Далі, як кажуть, без коментарів.

Однак переглянувши копії документів, що залишилися у журналістів після зустрічі, що не відбулася, і нагадують ребус з одним відомими прізвищем, винесеним в заголовок матеріалу, виникло багато запитань як щодо паперів, так і до тієї особи у високому владному кріслі.

Наразі відомими та неспростовними є наступні факти:

28 березня 2008 року Господарський суд Закарпатської області по справі № 5/313-А іменем України прийняв постанову за позовом ТОВ „Санаторій „Мінерал” с. Діброва Тячівського району до відповідача Закарпатської обласної ради про скасування Рішення Закарпатської обласної ради 4 сесії 5 скликання № 141 від 16.11. 2006 року „Про прийняття цілісних майнових комплексів”. Вказаною постановою Господарський суд скасував Рішення Закарпатської обласної ради № 141 від 16.11. 2006 року „Про прийняття цілісних майнових комплексів” у частині прийняття у власність майнового комплексу „Санаторію „Мінерал” та створення на його базі комунального підприємства. Приймаючи постанову, суд виходив з того, що, згідно з п.2 ст. 328 Цивільного Кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Суд встановив право власності позивача на майновий комплекс „Санаторій „Мінерал”, що підтверджується свідоцтвом про право колективної власності. Таким чином, суд визнав рішення Закарпатської обласної ради таким, що прийнято всупереч закону.

Здавалося б в питанні поставлено крапку. Але тут, як з’ясувалося, почалися дивні речі, що, безперечно, варті уваги з боку громади краю на предмет правомірності дій Закарпатської обласної ради, їх методів та стилю роботи.

Особливу цікавість викликає довіреність № 01-31/70 від 19.02.2008 року, видана Закарпатською обласною радою, що підписана заступником голови ради Михайлом Мартином. Для розуміння того, що відбувається в апараті облради та навколо майна в області, вважаємо за необхідне процитувати дослівно зміст вказаного документу: „Довіреність. Закарпатська обласна рада в особі заступника голови обласної ради Михайла Михайловича Мартина, що діє на підставі Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, уповноважує Бахтин Іванну Іванівну, мешканці Закарпатської області, м. Мукачево, вул. Генерала Петрова, 34/86, представляти інтереси обласної ради в усіх судах України з усіма правами, наданими законом стороні, представнику, в тому числі з правом підпису, відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду та інші. Заступник голови ради М.Мартин. Підпис. Печатка.”

Про рейдерські атаки на майнові комплекси в Україні так багато написано, сказано та показано на екранах, що не важко вгадати сценарій подальших подій. Адже у всіх знайомих загалу випадках саме невідомі більшості громадяни, що не мали ніякого відношення до спірного майна, стають учасниками процесу або їх ініціаторами. Робиться це з метою зміни власників майна, що в результаті робить деяких людей казково багатими. Зазвичай, ці деякі, як з’ясовується в подальшому, посідають досить високі та зручні крісла на владному Олімпі. У нашому випадку подейкують про причетність до справи одного з мукачівських депутатів з мукачівської родини відомого секретаря.

Звичайно, ми не маємо права підозрювати пані з Мукачева у якихось недобрих намірах, та апріорі вважаємо її порядною і переповненою людських чеснот дамою, настільки порядною та чесною, що навіть судовий збір за подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду на постанову Господарського суду Закарпатської області по справі 5/313-А від 28.03.08 платить з власної кишені. Чим викликана така благодійність жіночки з Мукачева, наразі не відомо.

Зате достеменно відомо, що в структурі апарату Закарпатської обласної ради є цілий юридичний відділ, фахівці якого зобов’язанні представляти інтереси облради в судових інстанціях. Виникає закономірне питання: чому пан Михайло Мартин доручив представляти інтереси обласної ради громадянці з Мукачева, а не фаховим працівникам підпорядкованого відділу юридичного забезпечення облради?

Далі більше. Згадувана пані у відповідності з довіреністю, виданою Михайлом Мартином, подає до Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу на постанову Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2008 року по справі № 5/313-А, в якій вказує, що засоби зв’язку у Закарпатській обласній раді відсутні, як і адреса електронної пошти. При цьому не вважає за потрібне подивитися на видану їй довіреність на фірмовому бланку Закарпатської обласної ради, де вказано не лише два номери телефонів, але й та сама адреса електронної пошти. Виникає питання: для чого втаємничувати цю інформацію від суду, наявність якої в апеляційній скарзі обумовлена вимогами закону? Чим далі, тим більше питань до пана Мартина.

Таки вдалося Михайлу Мартину підкинути крайовій громаді та журналістам ребус з багатьма невідомими.

Журналісти, що прийшли на зустріч з представниками „Санаторію „Мінерал”, домовилися про приз тому, хто перший розгадає шаради від Михайла Мартина. Яким він буде, нехай залишиться маленькою таємницею журналістів. Стосовно загалу – обіцяємо опублікувати відповіді на шаради Михайла Мартина в наступних номерах газети.

Микола КЕРЕЦМАН “Трибуна”

admin