«Ну і що? З кожним буває…»

Чи багато людей можуть уявити ситуацію, що, вийшовши на прогулянку чи в якихось справах, вони не повернуться додому, тому що будуть… убиті? Причому вбиті не внаслідок аварії чи якогось іншого нещасного випадку, а групою п’яних молодиків, котрі здатні накинутися на перехожого практично без причини. Як показує трагедія, що сталася в Ужгороді 4 липня, подібні речі — цілком реальні. 20-річного чоловіка, батька півторамісячної дитини п’яна компанія з п’яти юнаків побила до смерті лише за те, що він заступився за бродячу собаку.
Дівчата намагалися відтягнути своїх озвірілих кавалерів від Віктора, але безуспішно
Віктор любив тварин, тому й заступився за дворняжку. Два місяці тому померла собака, яка проживала в сім’ї 14 років, і яку він виховував із дитинства. А буквально за два тижні до своєї загибелі молодий чоловік врятував цуцика. Біля шиномонтажної майстерні, де він працював, хтось із «добрих людей» отруїв собаку, після якої залишилося четверо щойно народжених щенят. Троє з них померли від голоду, а четвертого Віктор узяв під свою опіку. Осиротілу й безпомічну тварину він назвав Федею і разом із колегами по роботі годував з рук. Знайомі згадують Віктора як добру й чуйну людину, перед якою лише відкривалися світлі перспективи. У серпні він мав відзначити першу річницю весілля, радів півторамісячному синочку, планував подальше життя. Усе за три хвилини перекреслили п’ятеро п’яних молодиків…
— Того фатального для себе дня Віктор Берілла повертався з роботи, — розповідає перший заступник начальника Ужгородського міськвідділу міліції Володимир Огняник. — Було вже пізно — близько 23-ї години. Молодий чоловік, напевно, не хотів турбувати дружину, тому вирішив перекусити дорогою й замовив хот-дог у павільйоні недалеко від свого будинку. В цей час із двору, що веде до масиву багатоповерхівок, вийшли двоє молодих хлопців. Біля павільйону часто крутяться бездомні собаки, яких приваблює запах їжі, і один із хлопців від нічого робити, копнув дворнягу, яка підвернулася під ногу, що та з голосним виском відлетіла вбік. «Залиш собаку в спокою. Що вона тобі зробила?» — зробив зауваження Віктор. Наступної миті обоє молодиків із криком: «Так хто ти такий, щоб тут командувати?» накинулися на нього з кулаками. Побачивши, що хлопці поводяться явно неадекватно, Віктор спробував втекти. Нападники кинулися за ним, «на допомогу» їм із двору вибігли ще троє хлопців. Наздогнавши й поваливши молодого чоловіка на землю, вони з усіх сил почали копати його ногами в тулуб і голову. Свідками жорстокого побиття було чимало людей — цей мікрорайон пожвавлений, та й стоянка таксі поруч. Але ніхто в бійку не втрутився, люди просто побоялися. До того ж, усе тривало якихось три-чотири хвилини — побачивши, що молодий чоловік уже не реагує на удари, нападники розбіглися, залишивши нерухоме тіло на газоні. Наряд патрульно-постової служби прибув на місце через три хвилини, в момент телефонного повідомлення про бійку він проїжджав неподалік універмагу «Україна». Однак потерпілий був уже мертвий. Як встановили медики, смерть настала в результаті сильного удару в голову, від якого зламалася щелепа й стався крововилив у мозок.
Убивць затримали протягом кількох годин. Двоє з них сиділи в барі неподалік (спочатку вони намагалися заперечувати свою участь у бійці), двоє відправилися додому спати, ще один вирішив заночувати в родичів. Свій закривавлений одяг він кинув у пральну машину, про всяк випадок переодягнувшись у чисте. Четверо з затриманих — фактично підлітки: троє щойно закінчили школу, їм по 17 років, ще один, 16-річний, перейшов у 11-й клас. Усі добре знайомі міліції через часті скарги сусідів на нічні гульбища й дрібні хуліганства. П’ятий із підозрюваних — ровесник загиблого Віктора — 20-річний хлопець, що тричі був судимий за крадіжку, хуліганство, завдання тілесних ушкоджень, відсидів у в’язниці три роки. Того дня компанія відзначала 17-річчя свого друга, що теж брав участь у злочині. Хлопці розповіли на допиті, що гуляли цілий день, а ввечері зібралися в дворі на ігровому майданчику. За весь час вони випили ящик пива й дві пляшки горілки (аналіз крові підтвердив, що затримані були п’яні). У компанії були також троє дівчат, котрі, коли почалася бійка, намагалися відтягнути своїх озвірілих кавалерів від Віктора. На жаль, безуспішно. Зараз дівчата проходять по кримінальній справі, як свідки. До речі, після злочину одна з них залишилася біля павільйону і, почувши, що побитий хлопець мертвий, подзвонила своїм приятелям. Так що на момент затримання всі злочинці вже знали, що вбили людину.
— На відтворенні злочину зібралося багато людей, у тому числі батьки затриманих, — каже Володимир Огняник. — Показуючи обставини вбивства, хлопці низько опускали голови, намагалися не дивитися по боках і про що думали в той момент — невідомо. Але мені здається, що вони ще не усвідомили, який жахливий вчинок скоїли, а просто дуже налякані й переживають за своє власне майбутнє. На запитання про мотиви жорстокого вбивства відповідь одна: «П’яні були»…
Паралельно з документацією злочину міліціонери відправили запити в школи і за місцем проживання затриманих. Звідти мають надійти характеристики, які, можливо, допоможуть з’ясувати причини звірячої жорстокості підлітків. Хоча вже тепер зрозуміло, що далеко не останню роль у всій цій історії зіграла домашня обстановка, в якій росли й виховувалися злочинці. Коли в міськвідділі міліції теща Віктора випадково зустріла маму одного з убивць і запитала: «Як ви виховували свого сина, що він просто так, ні за що вбив людину?», та відповіла: «Ну й що? З кожним буває…»
«Я хотіла би подивитися в очі тій людині, що випустить злочинців на волю…»
З Людмилою й Олександрою Миколаївною — вдовою і матір’ю Віктора — ми зустрілися в кафе недалеко від місця злочину. Обидві жінки одягнені в чорне, видно, що їм непросто згадувати події того дня.
— Віктор прийшов як звичайно о восьмій вечора, — розповідає Людмила. — Він допоміг винести дитячу коляску, переодягнувся й трохи погрався з дитиною. Був у гарному настрою, багато жартував і пообіцяв пізніше розповісти якийсь анекдот. А потім знову пішов на роботу. Після народження сина чоловік часто працював надурочно, щоб заробити більше грошей, і я до цього вже звикла. Віктор мав повернутися близько опівночі, і приблизно в цей час мені подзвонив його знайомий. Він уже все знав, але не хотів мені прямо сказати, тому попросив: «Підійди, будь ласка, до магазину «Океан». Мені тільки що дзвонила якась людина й сказала, що ти маєш бути там». Я нічого не зрозуміла й відповіла: «Тобі, напевно, потрібен Вітя, то зателефонуй йому». Я сама дзвонила йому кілька разів, і мама дзвонила, й друзі. Виклик ішов, але трубку ніхто не піднімав. Потім мені пояснили, що міліціонери, котрі вже були там, не мають права відповідати на телефонні дзвінки до приїзду експерта…
Експерт знайшов у Віктора по­свідчення водія, за яким правоохоронці через адресне бюро встановили місце його реєстрації. Але оскільки молодий чоловік лише нещодавно переїхав до дружини, міліціонери поїхали за старою адресою, тобто, до мами Віктора.
— У двері подзвонили о пів на першу ночі, — каже Олександра Миколаївна. — Міліціонери назвали прізвище сина й запитали, чи знаю я його. Вони не сказали, що саме сталося, повідомили лише, що Віктор помер. Я відразу побігла до «Океану». Невістці й не дзвонила, бо не вірила, що син мертвий, а потім було не до того. Їй також сказали міліціонери.
— Ті хлопці живуть навпроти нашого будинку, але Віктор не був знайомий з ними, бо лише нещодавно переїхав до мене, — продовжує Людмила. — У дворі всі знали, що це хулігани, особливо старший. Ніхто з їхніх батьків навіть вибачення не попросив. Та ми й не чекали — це не ті люди, що просять вибачення, якщо вони виховали таких дітей. Вбити людину за елементарне зауваження… Я вважаю, що у всьому цьому в першу чергу винні батьки, а вже потім самі вбивці. Віктор не погрожував їм, не ліз у бійку, він був зовсім не таким. Завжди приходив на допомогу, стількох друзів виручив у складних ситуаціях. Коли служив в армії, врятував дівчину, що вирішила покінчити життя самогубством і кинулася в море. Це було під Новий рік, під час шторму, але він не побоявся кинутися в море і врятувати її. Його за це нагородили медаллю. А сам загинув так безглуздо… Після всього цього в нашому мікрорайоні люди бояться випускати дітей надвір. Навіть у магазин чи аптеку за таблетками самі ходять… Нам сказали, що в справу вже втрутилися адвокати — пішли гроші, і все намагаються переграти. Провину на себе беруть двоє, а інших трьох вигороджують. Вони вже відмовляються від своїх попередніх показань… Усі прекрасно знають, як у нашій країні заробляють, у тому числі судді. Але я хотіла би подивитися в очі тій людині, що випустить злочинців на волю. Адже якщо вони безкарними знову опиняться на вулиці, то зможуть просто так убити ще когось. Можливо, навіть дочку чи сина того, хто їх випустить…
Проти затриманих порушено кримінальну справу за завдання тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть потерпілого. Утім, у процесі слідства злочин, швидше за все, буде перекваліфіковано на більш серйозний — навмисне вбивство з хуліганських мотивів (ст. 115 п.7 Кримінального кодексу України), за яке передбачено від десяти до п’ятнадцяти років позбавлення волі або довічне ув’язнення…

Ярослав Галас, “РІО”, спеціально для Clipnews

admin