В березні, забираючи тіло майора-розвідника 128-ї бригади
Віталія Постолакі з Дніпропетровського Бюро судово-медичної медицини, почув
неприємну звістку, що між моргами другої і четвертої лікарень вже кілька днів
розривається, намагаючись розшукати тіло загиблого сина, мати чопського
військовослужбовця Олега Коваля. Бідна жінка так і не змогла знайти спотворені
останки найріднішої людини.

Мені “повезло” більше, я одразу опізнав тіло Віталіка, хоча
той двічі був убитий, вдруге коли машину з дванадцятьма 200-ми накрив гарматний
постріл і його тіло ще місяць “кочувало” теренами Луганщини, поки не обміняли
на трупи сепаратистів.

В день мого від’їзду до Ужгорода поховали тіла 152-х загиблих героїв, тіла яких
не були опізнанні. Почалася клопітка робота по встановленню осіб загиблих за
експертизою ДНК.

Сьогодні зателефонував військовий комісар Ужгородського
ОМВК Микола Журавльов і повідомив, що тіло Олега Коваля ідентифіковано.

Є Бог на цьому світі!

Герої не вмирають!

Трибуна