Директор школи Іван Немеш вчив Сашка і двох його братів. Усі троє
обрали професію військового. «Вони теж є для нас героями, бо під час загрози
державі не ховалися у госпіталях за фальшивими довідками, а пішли воювати за
свою країну», — каже Іван Немеш. 

 

До речі, звістка про загибель Олександра не лише шокувала, а й
багато в чому змінила всіх. Учні із вчителями згуртувалися, аби гідно провести
в останню путь героя, а відтак підключилися до благодійницьких акцій на
підтримку наших військових у зоні АТО.

 

На території школи планують посадити ще й фруктовий сад на честь
Олександра Шимона, що буде дуже символічно. Є також пропозиція назвати
центральну вулицю його іменем. 

 

Зі слів заступника командира роти, старшого лейтенанта Віктора
Жука, Олександр мав великий авторитет серед побратимів. «І хоч йому було лише
27 років, уже командував нашою ротою. Був дуже самовідданим та взірцевим
бійцем, великим патріотом своєї Батьківщини», — згадує військовий. 

 

В знак великої шани та вічної пам’яті до побратима він передав
школі прапор України з патріотичними надписами від бійців 128-ї бригади. Двічі
на рік — у день народження та день загибелі Олександра Шимона цей прапор
підніматимуть на флагштоці школи, в якій він учився. 

Ужгородські депутати затвердили питання площі майора Постолакі

Любов НЕМЕШ

Газета «Новини Закарпаття»